Форум юридической взаимопощи. Legas.com.Ua

Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Расширенный поиск  

Новости:

Рады вас приветствовать на нашем форуме

Автор Тема: Взыскание упущеной выгоды на практике  (Прочитано 6829 раз)

Natali Ovsyannikova

  • Новичок
  • *
  • Сообщений: 14
    • Просмотр профиля

Практика свідчить, що підприємства, що потерпають від порушення свого права, не часто стягують з боржників упущену вигоду. Це пов’язано передусім з тим, що більшість кредиторів не обізнана з порядком її вирахування. Та й судді за відсутності офіційно встановленої українським урядом методики вирахування упущеної вигоди не завжди задовольняють навіть обґрунтовані в правовому й математичному аспектах позови про відшкодування збитків. В таких випадках постраждалій стороні доводиться покривати збитки за рахунок власних ресурсів, що ще більше тягне підприємство до “безодні неплатежів”. У ряді випадків така практика може привести рентабельні підприємства на межу банкрутства, а недобросовісній стороні дозволяє існувати за рахунок своїх добросовісних контрагентів.
Записан
На правах рекламы: Юридический центр "ГАРАНТ"
                               095-4848676, 050-1051522

admin

  • Администратор
  • Новичок
  • *****
  • Сообщений: 45
  • Legal assistance
    • Просмотр профиля
    • Правовой портал
Re: Взыскание упущеной выгоды на практике
« Ответ #1 : 12 Ноября 2011, 00:56:35 »

Я так розумію, що у вас є практичне рішення?
Записан
www.legas.com.ua - ваш правовой помощник

Natali Ovsyannikova

  • Новичок
  • *
  • Сообщений: 14
    • Просмотр профиля
Re: Взыскание упущеной выгоды на практике
« Ответ #2 : 25 Ноября 2011, 11:19:23 »

Вот хорошая практическая статья "Як довести в суді упущену вигоду?"
Роман ТИТИКАЛО | Правовий тиждень №37-38, 27 вересня 2010
Українське законодавство передбачає відшкодування упущеної вигоди як спосіб захисту цивільного права, але, на жаль чи на щастя, правозастосування цього способу є скоріше виключенням, ніж правилом. Зазначене здебільшого пов’язане з тим, що суди вимагають від позивача значної кількості доказів на підтвердження факту неотримання прибутків.


Майнова шкода (збитки) - це виражене в грошовій сумі будь-яке зменшення наявного майна та інше ураження майнового інтересу однієї особи, заподіяне протиправною дією іншої особи. Саме грошовий вираз майнової шкоди називають збитками. Поняття шкоди ще в римському праві складалося з двох елементів: позитивної шкоди та упущеної вигоди. Позитивна шкода - це будь-яке зменшення наявного майна. Упущена вигода - це дохід, який міг би одержати власник від використання речі (втрата можливого прибутку).


Поняття збитків

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦКУ особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦКУ збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною, або універсальною, саме в силу правил ст. 22 ЦКУ, оскільки в ч. 1 зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Слід зазначити, що саме відповідно до ст. 22 ЦКУ у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Важливо також, що відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦКУ при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, якщо кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується, про що зазначено в низці судових рішень: у постанові Вищого господарського суду України від 31.03.2009 р. у справі № 7/5-47/235 (ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.04.2009 р. відмовлено в порушенні провадження з перегляду вказаної постанови), постанові ВГСУ від 31.07.2006 р. у справі № 28/9-06 (ухвалою Судової палати у господарських справах ВСУ від 21.09.2006 р. відмовлено в порушенні провадження з перегляду вказаної постанови).

Цікаво, що такою ж була позиція державного арбітражу СРСР, незважаючи на те, що зазначені правовідносини регулювались іншими нормативними актами.


Умови відповідальності

Суди звертають увагу на те, що відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, а його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбачених законом.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою (він є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди); вину завдавача шкоди, за винятком випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. А боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦКУ, постанова ВГСУ від 14.02.2007 р. у справі № 10/72-05). Усі зазначені умови є обов'язковими для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. За відсутності хоча б однієї з них цивільна відповідальність не настає (аналогічна позиція викладена в ухвалі ВСУ від 21.12.2005 р.).

Здебільшого суди, відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування упущеної вигоди, посилаються на недоведеність факту її завдання чи її розміру. Наприклад, Колегія суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ в ухвалі від 10.06.2009 р. зазначила: "Задовольнивши позовні вимоги Особи 1 в частині упущеної вигоди, суд першої інстанції не врахував, що упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене; не з'ясував, чи дійсно мала місце упущена вигода, та не мотивував, у чому полягали завдані позивачці збитки".

У багатьох випадках факт наявності упущеної вигоди неможливо довести без судово-економічної експертизи, а тому, представляючи інтереси позивача у справі про відшкодування упущеної вигоди, необхідно дуже уважно розглянути можливість та доцільність призначення такої експертизи.

Іноді виникає запитання, а чи можна стверджувати, що кошти, які боржник винний клієнту, той міг покласти на депозитний рахунок банку, щоб отримувати, наприклад, 15% річних, але у зв’язку з тим, що боржник кошти не повернув, клієнт не поклав їх на депозит, а отже, не отримав запланований прибуток. У цьому разі шанс стягнути упущену вигоду є, лише якщо надати суду достатні докази того, що клієнт дійсно мав намір розмістити кошти на депозиті в банку, а саме: депозитний договір, який розірваний у зв’язку з неповерненням боржником коштів, та інші документи.


Власний приклад

Наведемо приклад справи, у якій доводився факт неотримання клієнтом прибутку.

Між суб’єктом підприємницької діяльності - позивачем та орендарем було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 35.

Відповідно до п. 5.2 договору сума щомісячної орендної плати за орендоване приміщення за погодженням сторін у період з 01.07.2008 р. до закінчення строку оренди складає 42 тис. грн.

Відповідно до п/п 7.1.1 п. 7.1 договору орендодавець зобов’язаний надати орендарю приміщення у стані, що відповідає умовам цього договору. Зокрема, приміщення має відповідати санітарним нормам щодо рівня шуму та вібрації, встановленим чинним законодавством. Якщо приміщення не відповідають зазначеним нормам, орендар має право не сплачувати орендну плату до моменту усунення недоліків.

ТОВ "Комп’ютерний провайдер" розмістив безпосередньо під приміщеннями позивача технічний центр з надання інтернет-послуг і несанкціоновано встановив промислові кондиціонери на фасаді будинку, що спричинило підвищений шум та вібрацію, від мешканців об’єднання власників багатоквартирного будинку почали надходити звернення зі скаргами.

Орендар відмовився сплачувати орендну плату позивачу, пославшись на п. 7.1.1 договору і те, що у зв’язку з роботою кондиціонерів, які належать ТОВ "Комп’ютерний провайдер", порушується припустимий рівень шуму в орендованих приміщеннях.

Позивач подав позов до ТОВ "Комп’ютерний провайдер" з вимогою стягнути неотриману орендну плату.

До матеріалів справи в якості доказів було додано лист заступника голови Шевченківської районної у м. Києва державної адміністрації від 08.09.2008 р., у якому зазначено, що в разі невиконання ТОВ "Комп’ютерний провайдер" припису щодо розробки та впровадження заходів зі зниження рівня шуму від роботи зовнішніх блоків кондиціонерів скаржники мають право звернутися до суду відповідно до положень ст. 22, 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

В акті, складеному за участю працівників ЖЕКу, встановлено, що: в офісному приміщенні, яке належить позивачу, спостерігається велике шумове навантаження від кондиціонерів, що належать ТОВ "Комп’ютерний провайдер", офіс якого знаходиться в підвальному приміщенні під приміщенням, яке належить позивачу; на головному та дворовому фасадах будинку, під вікнами офісного приміщення позивача, розташовані дві спліт-системи великої потужності та чотири побутові кондиціонери ТОВ "Комп’ютерний провайдер"; кондиціонери відповідача встановленні самовільно, їх встановлення не було передбачене при проектуванні будинку і виконанні подальших будівельних та ремонтних робіт; встановлення кондиціонерів не погоджувалося з ОСББ та мешканцями будинку.

Ці висновки підтверджують такі документи:

•протокол Державної санепідемічної служби м. Києва від 04.03.2009 р. № 77, відповідно до якого вібрація та шум, створювані кондиціонерами ТОВ "Комп’ютерний провайдер", перевищують допустимі значення на 7,6-8,4 дБА;

•лист заступника головного державного санітарного лікаря м. Києва від 19.03.2009 р. у якому також ідеться про перевищення припустимого рівня шуму;

•лист головного державного санітарного лікаря Шевченківського району м. Києва від 15.08.2008 р., у якому сказано, що відповідно до результатів досліджень шумового навантаження та інфразвуку (протокол № 209 від 13.08.2008 р.) еквівалентні рівні звуку на території, безпосередньо прилеглій до будинку, у денний час на 7-8 дБА перевищують допустимі рівні, визначені у СН 3077-84 "Санітарні норми допустимого шуму в житлових та загальних приміщеннях на території житлової забудови";

•акт перевірки дотримання санітарного законодавства від 13.08.2008 р. СЕС Шевченківського району м. Києва, у якому встановлено, що дозволу виконавчої влади на розміщення кондиціонерів на фасадах будинку в ТОВ "Комп’ютерний провайдер" немає;

•акт перевірки дотримання санітарного законодавства від 11.08.2008 р. СЕС Шевченківського району м. Києва, у якому зазначено, що з боку головного та дворового фасаду будинку встановлено кондиціонери в кількості 4 шт., які працюють цілодобово і технічна документація на які не представлена. Цей акт був складений у присутності директора відповідача та ним підписаний;

•лист орендаря про відмову від сплати орендної плати до моменту повного усунення порушень санітарних норм;

•претензія позивача до ТОВ "Комп’ютерний провайдер";

•постанова про притягнення посадових осіб ТОВ "Комп’ютерний провайдер" до адміністративної відповідальності та приписи СЕС Шевченківського району м. Києва;

•акти звірки позивача з орендарем, банківські виписки позивача, довідки банку про ненадходження від орендаря коштів за оренду приміщень.

Зважаючи на те, що в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України належним доказом, який встановлював би факт протиправності дій ТОВ "Комп’ютерний провайдер", є постанова відповідного органу (посадової особи), прийнята за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення, Київський апеляційний господарський суд прийняв як обґрунтовані доводи позивача про те, що протиправність дій відповідача підтверджена постановами про накладення штрафу на директора ТОВ "Комп’ютерний провайдер".

Дослідивши всі зазначені докази, Київський апеляційний господарський суд погодився з тим, що несанкціоноване встановлення відповідачем кондиціонерів спричинило відмову орендаря від сплати орендної плати за користування приміщеннями відповідно до п. 7.1.1 договору, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 42 тис. грн. є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що ця справа з формальних підстав була направлена ВГСУ на новий розгляд, а в суді першої інстанції сторони уклали мирову угоду.



Записан
На правах рекламы: Юридический центр "ГАРАНТ"
                               095-4848676, 050-1051522